Білки, село над Боржавою. - Свята - Сценаріїї - Каталог файлов

	07.04.2012, 23:10
Тема. Білки, село над Боржавою. Мета: навчальна – презентувати результати пошукової діяльності учнів, збагатити їх новою інформацією з історії села; розвивальна – удосконалювати навики пошуково-дослідницької роботи, вміння висловлювати та аргументувати власну думку; виховна – сприяти вихованню любові до рідного краю, бережливого ставлення до історичних, культурних та морально-етичних скарбів народу. Обладнання: виставка літератури, мультимедійний проектор, презентація, записи пісень. Форма проведення: уявна історико-етнографічна екскурсія. Хід заходу Вчитель. Сьогодні у нас, діти, незвичайне заняття. До нас у гості приїхав ваш ровесник із Америки. Він просить познайомити його з нашим рідним краєм. Американець. Хелоу! Я приїхав з Америка. Багато чув про Україна, Закарпаття, Іршава. Мало чув про Білки. У вас краса, б’ютифул! Хочу знати про Білки більше. Вчитель.Ми ознайомимо гостя з нашим мальовничим селом, його історією та визначними місцями. Отже, запрошуємо його на уявну історико-етнографічну екскурсію (слайд 1). Назва нашого села – Білки. Наші учні зацікавилися походженням цієї назви. Вони розмовляли з старожилами села, знайомилися з історичними джерелами, а сьогодні хочуть презентувати результати цієї пошуково-дослідницької роботи. (Слайд 2) Стосовно назви існує кілька народних легенд. Найбільш поширена з них говорить: в одного бідного чоловіка була дуже гарна донька. Односельчани називали її Бількою, бо була весела та світла на вроду. До того ж мала добре серце, за що її всі любили. На дівчину почав зазіхати пан, що жив у селі. Кілька разів домагався її та завжди діставав відсіч. Якось за допомогою своїх друзів – збезчестив Більку. З горя дівчина втопилася в річці. Селяни відомстила за неї: пана вбили, а на честь дівчини село назвали Білками, а річку – Білкою. Інша легенда каже, що там, де нині центр села, росли дуби і смереки. Був там колодязь із цілющою водою. Саме на цьому місці зустрічалися купці та подорожні люди. Тут відпочивали, годували коней і волів, вели бесіди. Але це місце було привабливе ще й тим, що на цих високих деревах гралися білочки. Незабаром люди почали біля цього місця поселятися і воно перетворилося на торговище. Коли купці домовлялися про зустріч, то називали його «біля білок». Згодом це поселення перетворилось на село Білки, а торговище на ярмарок. Ще одна легенда говорить нам про те, що дівчина на ім’я Білка жила біля потічка. Волосся мала біле і кучеряве. Не було такої красуні більше на світі. Лили великі дощі. Водою була залита вся земля. Кучерява Білка вибігла з хати рятувати птицю і худобу. В цю мить величезна водяна хвиля поглинула дівчину і понесла у Боржаву. На честь дівчини Білки-Білявки, що загинула від повені, потічок було названо Білкою, а все поселення людей, де сталася трагедія, - Білки. (Слайд 3) Вчитель.Перша згадка про село датується 18 ст. Це одне з найбільших сіл Закарпаття, розташоване на правому березі річки Боржави. Його територія займає трохи більше 60 км2 . Село Білки у ХІХ столітті вважалося містечком і мало свої власні печатку та герб. Герб: у срібному полі зелена дубова гілка з двома жолудями та виноградна галузка із синім гроном. Дуб – король лісів, а виноградна лоза – символ родючості та багатства. Вся сучасна територія поділена на присілки, назви яких допомагають людям швидко визначити і пояснити, де знаходиться об’єкт їхнього інтересу. А зараз ми почуємо цікаві історії про утворення присілків (слайд 4). - Аріїв берег – вулиця, що прямує до центру села і має вигляд крутої гірки. Носить назву заможного єврея Арія, який тут жив колись. - Горішній кут – колодязь. У цьому гірському присілку був єдиний у цих місцях колодязь питної води, придатний для приготування їжі. - Галаштів – рибне озеро. Зараз це густонаселений новий мікрорайон села з величезними будовами. - Горб – це найбільш підвищена і гориста частина села. - Зовдуновиця. Назва походить від прізвища родини Зовдун, котрі там розселилися і живуть родинами. - Ковбасово. В давнину було відоме різниками, які виробляли ковбасу. - Новоселиця – територія найпізнішого і масового поселення на землях, що на північному заході Білок. До забудови тут не можна було пройти навіть возом, а зараз це найпривабливіший сучасний мікрорайон. - Піньковиця – його назва походить від прізвища Пінкус. - Телятинець – пасовище для телят до заселення цієї прирічкової території. - Центр – центральна частина села (назва пішла з радянських часів). Вчитель.За національним складом живуть переважно українці, кілька сімей угорців та декілька єврейських родин. Маємо три табори ромів. (Пісня «На білецькім мосту», слайд 6) У селі проживають дуже релігійні і високоморальні люди. Впродовж віків у наших предків виробилося шанобливе ставлення до законів моралі. У жителів села Білки сформувався цілий кодекс моральних правил, дотримуватися яких було справою честі для кожного. Ці правила дуже гарно сформульовані у прислів’ях, які зібрали наші учні. (По черзі читають прислів’я) Вовка натура у ліс тягне. Гордий дурного брат. Їсть за вола, робить за комара. З дурним город не змуруєш. Злодій краде лиш до часу. І старого бог дав. Хто йде не прошений, буде тормошений. Ліпша своя хата, як чужа палата. Мала то хвала, що сама себе хвалить. Сорочка хай би драна, лиш би прана. Хвалько сорочки не дасть. Ліпше свій недопечений, як чужий перепечений. Змагайся, небоже, і Бог ти поможе. Вчитель. Ці та інші прислів’я ілюструють прагнення наших предків будувати життя, керуючись етичними правилами: шануй старших від себе, не хвалися, шануй своє рідне, дотримуйся чистоти, не лінуйся, сподівайся на ласку Божу. Ми переконалися, що наші діди-прадіди дбали не лише про чистоту фізичну, але і про духовну. Саме тому у нас духовність і зараз на високому рівні (слайд 7). Про це свідчить, перш за все, той факт, що у селі побудовано 3 храми: греко-католицький, православний, реформатський. - Святоуспенський греко-католицький храм (слайд 8) – це велика мурована базиліка з бароковою вежею. Таблиця на фасаді повідомляє, що церква будувалася з 1797 по 1822 роки. Розпис стін – пізнє барокко – що відображає живопис Італії 18 ст. Ще на території знаходиться каплиця, в якій знаходяться останки священика-мученика, який загинув мученицькою смертю за віру. - Православний храм Петра і Павла (слайд 9)був збудований у 1939 році. Ікони малював наш білківчанин художник-іконописець Ференц Гогола. - Реформатська церква (слайд 10) була збудована у 1991-1993 роках. На богослужіння до неї ходять представники угорської громади села. Освіта у нашому селі завжди відігравала велику роль у вихованні молоді. Перша державна школа на два класи була відкрита в Білках ще в 1875 році. Вчительство Білок завжди було на хорошому рахунку і користувалося значним авторитетом. І зараз школа – це храм науки, де учні не тільки здобувають знання, але і стають справжніми людьми і громадянами України(слайд 11). На території села працюють дві школи І-ІІІ ступенів (середні) та чотири – І ступеня (початкові). Побудовано великий дитячий комбінат і два малі садочки. - Наша рідна Білківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів була побудована у 1974 році (слайд 12). - Восьмирічну школу побудовано у 1986 році, а згодом перейменовано у середню (слайд 13). - У 1975 році відкрито відкрито новий дитячий комбінат на 240 місць (слайд 14). - У селі працюють ще 4 початкові школи та 2 дитячі садочки. Вчитель.Здоров’ю білківчани приділяють велику увагу. Ми знаємо, що здоров’я завжди шанувалося і у наших предків. Зокрема вони вважали, що здорова їжа – це запорука довгого життя без хвороб. Наші учні поцікавилися у бабусь і дідусів, що їли вони і їхні батьки, щоб бути міцними і здоровими. Ми дізналися, що особливою шаною у наших предків користувалися страви з картоплі, квасолі та кукурудзяної муки. Вони були дешевші, але від цього їхня роль у зміцненні здоров’я не зменшувалася, адже страви з цих продуктів збагачували організм крохмалем, вітамінами і мінералами, зміцнювали кістки і сприяли обміну речовин. Зараз на сторожі здоров’я жителів села стоять лікарі і медсестри Білківської дільничої лікарні (слайд 15), яка, до речі, має свою історію. У 1981 році було відкрито трьохповерхову лікарню на 50 ліжок. Зараз наша лікарня надає кваліфіковану допомогу жителям села та населенню сусідніх сіл. (Звучить пісня у виконанні Степана Гіги «Через нашоє село тече річка Білка») Село Білки славиться талантами (слайд 16), які несуть звістку про нього за межі району, області, України. Це і богатир Кротон, співак Степан Гіга, художник Ференц Гогола, композитор, диригент Петро Світлик та багато інших. - Людина-легенда (слайд 17)… Іван Сила… Закарпатський «ведмідь». Як тільки не називали нашого земляка І.Фірцака-Кротона, якому аплодували у 64 країнах світу. На честь силача було названо одну із вулиць. В центрі села стоїть пам’ятник силачу. У Білках постійно проводяться змагання на його честь. Недавно у ашій школі відбулася презентація книги «Пригоди Івана Сили», яку презентував богатир Василь Вірастюк. - Степан Гіга (слайд 18) з дитячих літ любив пісню. Талановитий співак та композитор здобув звання заслуженого артиста України, а нещодавно – народного. Любов до пісні він передав і своїм дітям Квітославі та Степану. - Ференц Гогола (слайд 19) – художник-іконописець. Чимало храмів Закарпаття розписані талановитим художником. Багато кафе, їдалень та ресторанів прикрашені руками митця. Покликання художника передалося і його дітям. - Петро Світлик (слайд 20) – співак і диригент. Цілком віддавав себе педагогічній та краєзнавчій діяльності, понад 30 років керував шкільним хором. Був керівником ансамблю пісні і танцю «Кукурудзовод». Збирав і обробляв пісні для хору. - Біля нашої школи знаходиться бюст-погруддя ще одного видатного жителя Білок (слайд 21). Це двічі герой соціалістичної праці Юрій Юрійович Пітра, який вирощував найбільші врожаї кукурудзи у колишньому СРСР. Вчитель.Білківчани свято бережуть пам’ять про тих (слайд 22), хто не повернувся з війни, відстоювавши свободу і гідність. На їх честь в центрі височіє пам’ятник воїнам визволителям. На території села є пам’ятник січовим стрільцям (слайд 23), які віддали своє життя за вільну Україну. І зараз гордо і велично звучать слова «Присяги», які промовляли наші дідусі і бабусі. Ці слова знає не одне покоління білківчан. Присягаю, обіцяю, Що не стану у ряди, Якби тебе, рідний краю, Забирали вороги. Ходіть, хлопці і дівчата, Та на мене всі дивіть, Руки д’серцю та одверто Всі за мною говоріть: Не дамо ми ні долини, Ні кусочок бережка, Хто би зрадив тебе, краю, Проклянемо до віка! Ми днесь спільно і велично Присягаєм всі тобі, Що з тобою будем вічно І в біді, і в гаразді. Вчитель.От і добігла наша екскурсія до кінця. Ми повернулися у свій клас. Думаю, ми впоралися із завданням. А що думає наш американський гість? Чи сподобалася йому мандрівка? Американець. О, єс! Хочу сказати, що ви є супер-стар! Мені дуже сподобалося! Напевно, я продам свою віллу у Нью-Йорку і куплю хатинку у Білках. Я закохався у ваше село і його мешканців. Красно дякую! Вчитель.Сьогоднішня наша екскурсія збагатила ваші знання про рідне село (слайд 24), відкрила таємниці, на перший погляд, знайомих куточків, загадки історичного минулого села, з яким пов’язане не тільки ваше дитинство, але й історія багатьох поколінь мудрих, талановитих і працьовитих людей. Сподіваюся, що зустріч нікого не залишила байдужим, ваша любов до рідного села ще більше розцвіла, а ваші серця збагатилися високою мораллю і духовністю наших предків.
1 2 3 4 5 Категория: Свята \| Добавил: bilkishkola
Просмотров: 3314 \| Загрузок: 0 \| Рейтинг: 1.0/1

Всего комментариев: 0