В одній з легенд розповідається про красиву бідну дівчину. Цю дівчину звали Білкою, бо вона була дуже білою. Білка працювала в багатого, старого чоловіка, цей чоловік закохався в неї. Але Білка кохала іншого бідного хлопця, та батьки дівчини наполягали щоб вона одружитися на багатому чоловікові. Білка не хотіла одружитися на ньому, і пішла у потік щоб утопитися. Вона зав’язала собі на шию камінь і втопилася. Цей потік назвали на честь Білки. Він протікає через невелике містечко, тепер це містечко (село) називається Білки.

  Є ще інша легенда, про невелике неназване місце де збиралися люди щоб торгувати. Навколо того місця були дерева, а на тих деревах  жили красиві білочки. Минали роки, кожного разу коли люди хотіли пояснити іншим, де це місце торгівлі знаходиться, їм було дуже важко. Одного дня вони запропонували це містечко якось назвати. Одна людина сказала "Давайте назвім це містечко Білки", і всі погодилися. Тепер це село Білки.