Пятниця
16.11.2018
21:45
Категорії розділу
Новини школи [40]
Шкільна газета "Карпатська зірка" [6]
Самодіяльність школи [1]
Історія школи [2]
Історія села Білки [6]
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Вересень 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Архів записів
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всьго опитувань: 354
Міні-чат
Друзі сайту
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Статистика
    Білківська ЗОШ І-ІІІ ступенів
    Головна » 2010 » Вересень » 28 » Іван Сила Фірцак Кротон
    18:36
    Іван Сила Фірцак Кротон

                              Сила Івана Сили


    "Ніколи великі перемоги не приходять легко. Усіх їх треба здобувати кров'ю, сльозами, потом і пройти через великі муки й труднощі", - сказав Василь Вірастюк на зустрічі в школі села Білки Іршавського району з нагоди представлення виданої львівським "Видавництвом Старого Лева" книги Олександра Гавроша "Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу".

    Присвячена уродженцю Білок, найсильнішому чоловікові ХХ століття, засновникові закарпатської школи силових мистецтв Іванові Фірцаку, книга стала першою в серії "Українська сила", що її Василь Вірастюк (який у жовтні вдруге підтвердив свій титул найсильнішої людини планети) узяв під свій патронат спільно з мережею АЗС "ОККО".

    Іван Фірцак у 20 років покинув рідні Білки й у пошуках заробітків вирушив до Праги. Тоді він ще не знав, що йому судилося стати "найбільшим силачем століття" (як писала про нього американська преса), чемпіоном Чехословаччини зі штанги та боротьби, чемпіоном Європи з культуризму. Не знав, що йому аплодуватимуть у 64 країнах світу, що сама англійська королева вручатиме йому пояс, манжети та шолом, оздоблені золотом та діамантами, що люди назвуть його Іваном Силою.

    У Празі спочатку знайшов роботу вантажника, і тільки згодом став артистом цирку, якому віддав 18 років життя. Історія береже випадок, як, на прохання королеви Британії, Іван Фірцак у ринзі помірявся силою із чемпіоном- суперважковаговиком Джоном Джексоном, для якого цей бій закінчився дуже сумно: точним ударом - аж тріснула рукавиця - Фірцак проламав боксерові грудну клітку. Не переживши поразки, Джон Джексон викинувся з вікна багатоповерхівки. Приятелі покійного чемпіона вирішили помститися - камінням розтовкли українцеві голову. Однак Фірцак вижив. Частину враженої кістки на його голові лікарі замінили на золоту пластину. Пластину з часом треба було міняти. Однак Іван Фірцак одного дня вирішив повернутися на батьківщину, тож утратив можливість коли-небудь це зробити, адже за часів СРСР про операцію за кордоном не було й мови. Відтак у 71 рік через нагальну необхідність такої операції Івана Фірцака не стало.

    На сільському цвинтарі Білків - скромний пам'ятник, під яким прославлений силач спочиває поруч із дружиною - чешкою, повітряною гімнасткою Руженою Зікл (з якою нажив вісім дітей і яка пережила чоловіка на п'ять років) і братом Петром. Багатьом не дає спокою питання: чому цей чоловік, який мав великий талант, можливості, гроші й міг обирати, де йому оселитися, все ж наприкінці 1930-х повернувся на свою малу батьківщину, тим самим прирікши себе не лише на напівзабуття (його виступи відтоді обмежувалися сільськими клубами та площами), злиденне існування, а й на смерть. Відповіді немає. Можливо, Іван Сила і в страшному сні не міг передбачити, яка доля приготовлена його народу. А можливо, словами Лесі Українки: "Для нас у ріднім краю навіть дим солодкий і коханий"...

    "Донедавна багато хто з нас, - говорив на презентації книжки представник АЗС "ОККО" Олесь Пограничний, - соромився своєї малої і великої батьківщини. Але правда в тому, що навіть кожна мала батьківщина має чим пишатися, не кажучи вже про велику". "Українці - нація сильних, - акцентувала головний редактор "Видавництва Старого Лева" Мар'яна Савка. - І сильними ми стаємо тоді, коли гуртуємся навколо доброї справи".

    Добра справа у цьому випадку - це активізація уваги до пам'яті про людину, яка ще чекає на належне пошанування. Це дитяча книжечка, яку надумав на основі документальної книги "Кротон" молодий закарпатський літератор і починаючи з якої "Видавництво Старого Лева" започаткувало нову серію "Українська сила" (про людей не лише фізичної сили, а й сили духу). Це пам'ятник Іванові Фірцаку, про який дієво мріє його молодий шанувальник, місцевий скульптор Микола Глеба, старанно витесуючи із каменя улюбленого героя. До речі, на прохання художника Василь Вірастюк дозволив сфотографувати власний оголений торс, аби обриси фігури Івана Сили стали реальнішими. Це, зрештою, пам'ять...

    "Я діда пам'ятаю дуже добре, - ділився з "Газетою" онук легендарного силача, нині львів'янин Іван Фірцак (до речі, екс-чемпіон України з боксу, син якого - Олександр - віце-чемпіон України з боксу 1996 року). - Бувало, розважав нас тим, що на витягнутих руках тримав 30-літрові чавунні бідони з молоком, гнув рейки, зубами витягував забиті в дошки цвяхи. Нас, дітлахів, любив, балував цукерками". "Про нього ніхто злого слова в селі не сказав, - згадувала Ганна Панюта (яка нині мешкає в колишньому будинку Фірцака), коли

    кореспондентка "Газети" разом із двома тележурналістами напросилася до історичної хати. - Добрий чоловік був, не цурався ні людей, ані Бога. І веселий - готовий щось утнути, насмішити". "Еге ж, - приєднується до розмови колишній сусід силача Олександр Білинець. - Добрий сусід був. Находився світами, а не зазнався. Хазяїном був. Любив дітей. Часто збирав їх докупи та починав молитов навчати. Не всі хотіли слухатися, то ставав суворим, але суворість швидко минала".

    Сьогодні Іван Фірцак повертається не лише до односельчан. Однією з причин, чому його ім'я за радянських часів замовчували, став суд над його найстаршим сином Іваном, чемпіоном України з боксу в середній вазі, якого 1948 року засудили за "український буржуазний націоналізм" і не реабілітували досі. "Головне, що дітки, які читатимуть цю книгу, - говорив Василь Вірастюк, - матимуть дуже хороший приклад. І це стосується не лише спорту. На шляху до будь-якої мети перед людиною виникають перепони. Але все можна подолати, якщо вірити у власну силу та наполегливо працювати".

    Щоб якомога більше дітей могли пізнати цей приклад, мережа АЗС "ОККО" закупила 700 книжок, аби передати їх у дитячі інтернати України, а Іршавський районний відділ культури та туризму - 100 примірників для бібліотек району.

    Ярина Коваль

    Категория: Історія села Білки | Просмотров: 2721 | Добавил: bilkishkola | Рейтинг: 3.0/2
    Всего комментариев: 1
    15.07.2012 Спам
    1. Ігор
    Дякую за гарну статтю !

    Имя *:
    Email *:
    Код *: