Моїм дітям

Дві пари синіх оченят,

Чотири теплих і сяйних віконця

У світ без фальші, підлості і зрад,

У світ, чистіший від усмішки сонця.

Ці очі все ввібрали:ніч без сну

І день за днем в тривозі і молитві,

Щоб кожен з них недолю оминув,

Щоб душу не згубив в стрімкій гонитві.

Щоб не тьмяніли очі волошкові,

Щоб сивина їм не сріблила кроні,

Я розділяю серце їм потрошки,

Беру їх світ у мамині долоні.

Я їх зігрію поглядом і словом

Я їм віддам і ніжність, і тепло,

Майбутню старість їм пробачу знову 

Хіба жила б я, якби їх у мене не було.

                       Ніч

 Місяць сивоокий і червоні зорі.

 Зрозуміло, це ніч надворі,

 Навкруги немає ні душі, 

 Не лунають веселі пісні...

 Усі люди відпочивають,

 Сили в ночі набирають.

 Майбутній день прийде: 

 Кому щастя й радість,

 Кому смуток і жалість 

 Новий день принесе.

 А поки що ніч усе окутала,

 Всіх сном приспала. 

 -Спіть, мої діти, засинайте,

 І добре пам'ятайте,

 Що Бог нас любить і береже,

 Біди і нещастя відведе. 

 А поки що ніч усе окутала... 

 І, нарешті ,сама задрімала. 

 Уже ранкова зоря зійшла,

 Довгоочікуваний день привела. 

 Роса пропадає на сонці, 

 Люди повставали в кожній  сторонці

    Козак Роман