Доброго дня, дорогий Святий Миколаю!

   Кожного року ти забирав мого листа з-під подушки і виконував мої найпримхливіші бажання. Це були прохання принести щось матеріальне: іграшку, м'яч, солодощі. Та цього року я вирішив скористатися послугами пошти, адже прохання на цей раз незвичайне та і не хочеться, щоб про нього дізналася мама. Прошу тебе, будь ласка, допоможи всім людям достойно жити, незважаючи на економічну кризу.

Я розумію, що для того, щоб добре жилося, треба працювати. Про це нагадує і народна мудрість: «Праця людину годує, а лінь марнує». Але чи для кожної людини у нашій державі є робота? Є й інша стороною медалі: які умови потрібно створити людині, щоб ця праця не шкодила здоров'ю і її родині?

Тобі, напевно, відомо, що моя мама - вчителька. На перший погляд, це - найблагородніша професія. Можливо, для суспільства так, адже, починаючи від простого муляра, прибиральниці до президента держави, всіх навчали вчителі. Ллє чи хтось замислюється над тим, як живеться учительським дітям? Для мене велике свято, коли починаються канікули. Не тому, що можна довше поспати, чи відпочити від навчання. Моя мама мас час поспілкуватися зі мною! Тепер я подорослішав, став спостережливим і розумію, що мама приходить втомлена від постійного шкільного шуму, від наших дитячих вибриків і хоче тиші, спокою. Та коли я був меншим, то мені здавалося, що вона мене не любить .

Ти знаєш, Миколаю, що моя мама чудова вчителька, її люблять, поважають діти, намагаються слухати. Так, так, саме намагаються, але не завжди цс виходить. Інколи, не зрозуміло з якої причини, у дітей з'являється роздратованість, вони підвищують голос. Мама не сердиться, каже, що таким чином учні намагаються привернути до себе увагу. Адже в когось із них неповна сім'я, в когось один з батьків, а то і обоє десь далеко на заробітках. Цих дітей нема кому вислухати, пояснити що добре, а що погано. Я також в деякій мірі їх розумію, бо і моя мама один рік була на заробітках у Італії. Але я надзвичайно щасливий, що поряд з нами, дітьми, був наш чуйний і уважний тато, що за цей час наші батьки не розлучилися, а найголовніше те, що цей страшний рік позаду. Це, очевидно, тому, то нам допомагали два Миколаї - італійський та український. З тих пір я зненавидів гроші з одного боку і став надзвичайно ощадливим з іншого боку, бо гроші, навіть якщо їх багато, не можуть замінити мамин лагідний чи татів строгий погляд.

Буває таке, що гроші, які висилають батьки-заробітчани моїм ровесникам, вони тратять в барах, вживають алкоголь, або просто вештаються без діла. Якби батьки були з ними, такого, можливо, би не було. Миколаю, ти розумієш, що як важко дитині коли вона відчуває цілковиту байдужість усього світу до себе. В такій ситуації не кожен дорослий здатен реагувати адекватно. Дитина ж у тяжкій ситуації зазвичай вдається до правопорушень. Очевидно, що коли дитина отримує належний нагляд, в неї не виникає проблем із законом. Найбільш поширені правопорушення серед моїх ровесників - пияцтво, крадіжки, розбої. Це трапляється не тому, що у них нема грошей, а від байдикування, бездоглядності, черствості, аморальності. А хто спрямує їхню енергію в правильне русло, вгамує їхню цікавість, виховає порядність, гуманність, навчить розрізняти добро і зло. їхніми

«вчителями» стають покинуті діти зі «стажем». Тому я розумію прагнення та старання моєї мами якнайбільше спілкуватися з такими дітьми. Вона каже, що хотіла б їм усім вділити свого материнського тепла, порадити як поступити в тій чи іншій ситуації або інколи просто вислухати. Але таких дітей стає не менше, а навпаки все більше. Тому, звичайно, умови маминої роботи дедалі погіршуватимуться.

Як би не цінували ми гроші, за них не купиш любові, ніжності, підтримки. Чи варто ставити ці цінності на терези? Життя стверджує, що ні.

Тому моє прохання до тебе, Миколаю, незвичне: зроби так, щоб робота із достойним заробітком та умовами праці була у всіх людей тут, вдома. Тоді у всіх дітей будуть обоє батьків вдома, біля них, більше їм приділятимуть уваги. Учні в свою чергу стануть добрішими, спокійнішими, життєрадіснішими. Моїй мамі легше працюватиметься і вона зможе більше часу приділяти нам із сестрою .