День української писемності та мови

Щорічно 9 листопада (день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця) у нашій країні відзначається День української писемності та мови. З нагоди цього свята у Білківській ЗОШ І-ІІІ ступенів учителем української мови та літератури Фірцак Тетяною Юріївною було проведено лінгвістичну гру між учнями 9 класів «Як ми говоримо» та учні 7 класів надали довідкову інформацію про «Виникнення писемності та розвиток української мови».

Школярі виразно цитували відомих митців, а саме: • «Мова - це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова - це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцінніше надбання віків, мова - це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня інтелектуальна і мислительська діяльність народу». (О.Олесь). • Одна вона у нас така - Уся співуча і дзвінка, Уся плакуча і гримуча Хоч без лаврового вінка. (Т.Шевченко). • Людина, яка втратила свою мову - неповноцінна, вона другорядна в порівнянні з носієм рідної мови. В неї зовсім відмінніша рефлексія і користується вона, за визначенням І.Франка, "верхньою" свідомістю. Себто її підсвідомість унаслідок асиміляції загальмована, притуплена. (П.Мовчан). • Коли забув ти рідну мову, Яка б та мова не була - Ти втратив корінь і основу Ти обчухрав себе дотла. (А.Білоус). • Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова. Ота жива схованка людського духу. Його багата скарбниця, в яку народ складає і своє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування. (П.Мирний)

Учні вдало підсумували, що МОВА – найбільший скарб будь-якого народу, тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її; досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови – це зникнення нації, якщо ж мова стає необхідною і вживається насамперед національною елітою – сильною і високорозвиненою стає нація і держава.