ВИХОВНИЙ ЗАХІД

,,Козацькому роду, нема переводу,,

Мета: ознайомити дітей з періодом козаччини; виховувати у дітей шанобливе ставлення до власної історії і спонукати до наслідування кращих козацьких рис (добродушності, безкорисності, товариськості),виховування патріотичного духу в учнів. Обладнання: святково прибраний зал в українському стилі;на столі вишиваний рушник, ікона Покрова Пресвятої Богородиці,книжкова виставка ,,Славні сини України,,

Хід роботи

Звучить музика «А ми тую козацькую славу збережемо!» Ведуча: Сьогодні великої ваги набуває відродження українського козацтва, бо це і відродження України. Указом Президента України 14 жовтня оголошено Днем українського козацтва. Таким чином, Покрова святкуватиметься в нас не тільки як народнорелігійне, а й національне свято. На Запоріжжі була церква святої Покрови, і запорозькі козаки вважали святу Покрову своєю покровителькою. Ведучий: Як відомо людина нерозривно пов’язана з минулим свого народу, його історією, і сьогодні ми перегорнемо одну із сторінок нашого славного минулого. Ведуча: З кожним днем зростає інтерес багатьох людей до нашої історії.

Знання свого родоводу, історичних та культурних надбань предків необхідні не лише для піднесення національної гідності, а й для використання кращих традицій у сучасному нашому житті. Ведучий: Ми можемо пишатися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а вміло захищала себе від ворогів. Був час, коли всю нашу землю загарбали й поділили між собою сусідні держави. Нестерпно було жити українському народу в неволі. І почав він утікати в пониззя Дніпра, за пороги, де були дикі степи. Втікачі називали себе козаками, тобто вільними людьми. На островах, що лежали посеред бистрої Дніпрової води, вони заснували Запорозьку Січ. Отож, запрошуємо наших славних козаків!

Музика –,,Козацький марш,, (під марш хлопці шикуються, проходять коло і стають в на сцені) 1 козак Що говорить вам козак, це крилате горде слово. Чом завжди буває так, що світлішає від нього? 2 козак Козак – це людина чесна і смілива Найдорожче йому – Батьківщина! 3 козак Козак – слабому захисник. Цінити побратимство звик! 4 козак Козак – усім народам друг. Міцний, лицарський в нього дух! 5 козак Козак – це той, хто за освіту, Хто любить пісню і молитву! 6 козак Козак вкраїнську любить мову, Додержить завжди свого слова! Разом: Козаки - це вільні люди. Козаки безстрашні всюди. Козаки - борці за волю, За народну щастя й долю. Ведучий: З давніх-давен людям відомо: «Дерево життя — це гілочка, на якій ростуть три листочки. Перший листочок — символ минулого, другий — сучасного, третій — майбутнього». Запорізька Січ... Мабуть, немає жодної людини на нашій багатостраждальній Україні, яка б не знала про славну Січ, про січове козацтво, їхнє лицарство. До вашої уваги - Інсценізація уривку роману П. Панча «Гомоніла Україна» На сцену виходять Верига і Кривоніс. Верига. Ну, як воно йдеться? Кривоніс. Погано, пане Гнате, жиром ми стали запливати, до панів ласкатись. То правда, що сотник Хмельницький ніби їздив до короля потай? Верига. Так це ти того й на волость вибрався? Кривоніс. Коли і на цей раз не буде розради, треба щось іншого думати — татари та й турки пропонують разом стати на поляків. Верига. Краще з турками трактувати. Кримський хан сам у турецьких шлеях ходить. Кривоніс. Іншу думку маю: пропаде український народ, коли не буде сили великоруської за нами. Турчин і татарин злопа, а шляхтич закусить. Верига. А хіба й на Січі стало сутужно? Кривоніс. Була розкіш — воля, а тепер по плавнях вона туляється! Верига. А я на запороти збирався, остогидло сіяти гречку. Кривоніс. Доброму козакові всюди Луг — батько, а Січ — мати! За сценою чути крики: «Стій, стій! Переймай, переймай, Остапе.'». Два козаки виводять худого чоловіка в драній свиті та полотняних штанах. Кривоніс. Що ти за один? Як ти опинився тут? Чоловік (падає на коліна). Помилуйте; паночку, помилуйте! Кривоніс. Та ти не бійся, тут панів немає! Чоловік. Помилуйте, я заблудився в степу, а пан послав... Кривоніс. Та встань: запорожці цього не люблять! Чоловік (підвівся, благально склав руки). Я бідний!хлоп! Кривоніс. Брешеш, таке пузо наїв! (Козаки сміються).Признавайся, куди мандрував. Може, на Січ? Так ми тобі дорогу покажемо. Як прозиваєшся? Чоловік. Прілий, добродію! Верига:А ми тебе уже Голим прозвали. Кривоніс: Православний чи унія? Чоловік. Грецької віри. Кривоніс.. Перехрестись! (Чоловік часто хреститься). Верига : І «Отче наш» знаєш? Чоловік. Знаю, і «Вірую» прокажу! Кривоніс. Значить наш.

Сказано, козак — душа правдива, сорочки не має! Верига: Ну тепер розказуй, Голий, чого ти тут вовків полохаєш? (Чоловік недовірливо мовчить). Кривоніс. Ти, може, з лісу? Чоловік. Може, й з лісу. Та не знаю як тебе величати. Кривоніс.Люди Перебийносом величають, а на Січі Кривоносом прозвали. Чоловік. Балакай! Кривоніс у Чорному лісі сидить. Той такий, як гляне, так на сажень під землю бачить! Кривоніс. Правда твоя, бачу, що до Кривоноса йшов. Отаман послав? Чоловік. Атож. Кривоніс. А як його на ім'я? Чоловік. Гайчура Сава. А ти звідки знаєш, що він отаман? Ми тільки на минулім тижні настановили його. Кривоніс. Я ж на сажень під землю бачу. А чим Біда вам не сподобався? Чоловік. Біда себе пантрував: нам ріжки та ніжки, а собі решту, і до панів милостивий — відлупить та й відпустить. А ми такої думки: кому ти не даси загинути, той тобі не дасть на світі жити. Кривоніс. Добре мовиш чоловіче. Можеш іти собі відпочивати. (До козаків). Та й ви відпочивайте. Та кожен міру майте! Верига: Кривоносу,ану розкажи-но нам якусь небилицю. Кривоніс викочує на середину бочку, сідає на неї. Кривоніс.От якось задумали ми з дідом чумакувать. Та й поїхали з ним в ліс по дрова. А дід був тоді ще малень¬кий, а батька ще й на світі не було. Я до куща, коли від¬тіля вовк пи-ир-р-х! Я туди, — коли там семеро яєць. Ото ми зібрали ті яйця, привезли іх додому та й підкинули під свиню. От і вилупила свиня три пари волів і одного бугая. А вже ж і воли добрі! Ото й поїхали ми тими волами орать: орали три дні і три ночі, та й наорали скільки око загляне: так як од тебе та й до мене, ще й трохи одсунься! Верига:Та що там твоя небилиця! (Скидає Кривоноса з бочки, сам сідає на неї). От послухайте: Жив собі, був собі, Мав собі, підписав собі. От я йду. Стоїть вовк на льоду. Дав Бог день, — Стоїть пень. Виліз я на той пень: Хтів натрясти сметани, Та натряс калиту грошей. Поніс я їх продавати — Радять мені люди., Приніс я їх додому. Долотом покраяв, Сокирою пошив. Як схватю булавку, Та кину під лавку. Дивлюсь: летить оса, Як схватить мене за волоса Та понесе попід небеса. А там хата без угла, А там дівкд без ума. Я з неї здеру шкуру Та пошию чоботи. Та не вийшло Ні чобота, ні халяви, Ні пришиття. Кривоніс:Та й з твоєї казки не вийшло пуття. Нумо, хлопці, нашої! Козаки виходять. З піснею ,,Їхав козак за Дунай,, Ведучий: Сьогодні козак - не той, хто одягнений у вишиванку й шаровари. Козак - це передовсім воїн за духом, і воюватиме він тільки за честь і свободу.

ШЛЯХЕТНІСТЬ, МУДРІСТЬ, ВІДВАГА – три основні прикмети козака: шляхетного не підкупиш, мудрого не обдуриш, мужнього не залякаєш! Ведуча: Шановні гості та всі присутні в цій залі! Дозвольте мені сьогодні поздоровити Вас з Днем Українського козацтва! Нехай вже давно минули дні Запорізької Січі, але козацтво існує, як живиться в кожній людини прагнення до вільного та незалежного життя. Ведучий: У глибині душі кожного українця живе козак: воїн, який нічого не боїться і за рідну землю без роздумів віддасть своє життя. Отже всіх ще раз вітаю зі святом, і бажаю міцного козацького здоров'я, незламної волі до перемоги та патріотичного духу, який допоможе долати будь-які перешкоди! Всі разом: Слава Україні! Музика ,, Козацькому роду, нема переводу,,

ПІДГОТУВАЛИ: СИМКАНИЧ Н.І. БІКСЕЙ М.П.