Моїм
дітям
Дві пари синіх оченят, Чотири теплих і сяйних віконця У світ без фальші, підлості і зрад, У світ, чистіший від усмішки сонця.
Ці очі все ввібрали:ніч без сну І день за днем в тривозі і молитві, Щоб кожен з них недолю оминув, Щоб душу не згубив в стрімкій гонитві.
Щоб не тьмяніли очі волошкові, Щоб сивина їм не сріблила кроні, Я розділяю серце їм потрошки, Беру їх світ у мамині долоні.
Я їх зігрію поглядом і словом Я їм віддам і ніжність, і тепло, Майбутню старість їм пробачу знову Хіба жила б я, якби їх у мене не було. Котич Р.І.
|
Ніч Місяць
сивоокий і червоні зорі. Зрозуміло, це ніч надворі, Навкруги немає ні душі, Не
лунають веселі пісні... Усі люди відпочивають, Сили в ночі набирають. Майбутній день прийде: Кому щастя й радість, Кому смуток і жалість Новий день
принесе. А поки що ніч усе окутала, Всіх
сном приспала. -Спіть, мої діти, засинайте, І
добре пам'ятайте, Що Бог нас любить і береже, Біди і нещастя відведе. А поки що
ніч усе окутала... І, нарешті ,сама задрімала. Уже ранкова зоря зійшла, Довгоочікуваний день привела. Роса пропадає на сонці, Люди повставали в кожній
сторонці
Козак Роман
|